Походження назви
За 12 кілометрів на південний захід від районного центру, м. Жидачева, на правому березі річки Бережниця, розкинулося красиве село Лівчиці. Воно славиться своїми вишивками, роботящими, співучими і веселими людьми. Загальна площа села становить 1163 кв. м. Населення складає понад тисячу осіб. Назва села Лівчиці походить в слова “лови”.
Приблизно у ХVII ст. на місці нашого села були дрімучі ліси, сюди приїздили на полювання знатні люди. І так, від слова ловчиці (полювання) з’явилася назва села. Згадується наше село в архівних документах, датованих 1648 р. З 1660 року Лівчиці відносилися до Руденського ключа і належали українському гетьману Івану Виговському.
Палац польського графа Старжинського 1895 р.
Відомою історичною пам’яткою нашого села є палац польського графа Старжинського, міністра Йосифа, який був збудований у кінці ХІХ ст. (1895 р.) і переданий у спадок графу Ронуховському. Його споруджували будівельники, які приїхали з Європи. Всі матеріали для будівництва також були завезені з-за кордону. Палац являє собою казковий будинок, що має два поверхи і підвальні приміщення. Усього в будинку 48 кімнат. Він зберігся до цього часу, але з деякими сучасними архітектурними змінами. Навколо стародавнього палацу — чудовий парк, в якому є рідкісні породи дерев, стародавні дуби, різні види ясенів, тюльпанове дерево, платани, кедpи, туя. У парку був став, вода в який надходила з річки через проведений канал. У ставі плавали тебелі, розводилась риба. Зараз в даному палаці знаходиться школа-інтернат для дітей з вадами розвитку та дітей-сиріт.
УГКЦ ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТОГО МИКОЛАЯ У С. ЛІВЧИЦІ
У 1903 році почали будувати церкву. У 1906 році завершилось її зведення. До 1961 року у ній відправляли літургії, згодом церкву закрила радянська влада. Богослужіння в ній відновилися аж в 1980 році.
Видатні люди
У Лівчицях народилося багато відомих в районі, області та всій Україні людей: Салдан Ярослав Іванович, 1937 р. н., – головний лікар Зачинилівського р-ну Харківської області, помер у 2000 році. Медюх Йосиф Григорович, 1919 р. н., проживає в м. Києві. Працював військовим фельдшером в м. Чорнобиль та в Німеччині. Пітула Гнат Васильович, 1948 р. н., працює в м. Борислав директором медичного коледжу, викладач хірургії-реанімації. Дрекало Йосиф Миколайович, 1937 р. н., народний артист України, актор Дрогобицького драматичного театру. Салдан Йосип Романович, 1930 р. н., професор, завідуючий кафедрою офтальмогогічних хвороб Вінницького державного медичного унiверситету ім. М. Пирогова. Видатними людьми стало багато односельчан, які зростали у багатодітних сім’ях.
Так, в сім’ї Крехтяків було п’ятеро дітей. Одна із дочок, Крехтяк Ганна Михайлівна, 1937 р. н., працює завідуючою Гінекологічним відділенням м. Рогатин, двоє братів Василь та Орест працюють інженерами, один в Ужгороді, другий в Івано-Франківську.
У сім’ї Семен Василя та Марії було 6 дітей. Син Микола в 1981-1984 рр. був начальником управління сільського господарства Дрогобицького району, з 1984 по 1995 рік – директором Дрогобицького молокозаводу. Дочка Ганна – старша медсестра Дрогобицького 11 відділення хірургії.
У сім’ї Сагайдак Антона та Юлії – 4 дітей. Син Ярослав був головою міської ради м. Жидачів, в даний час заступник директора Жидачівського відділу освіти. Син Василь заслужений працівник промисловості, якому у 1996 році президентом Леонідом Кучмою присвоєно це почесне звання.
Що у нас є?
У даний час на території с. Лівчиці працює сільська рада, дитячий садочок, ФАП, Народний дім “Просвіта”, бібліотека, Лівчицька школа І-ІІ ступенів, Лівчицька допоміжна школа-інтернат І-ІІ ступенів, ТзОВ “Лівчиці”, три продуктових магазини та один господарський маркет. Односельчани мають змогу відвідувати храм Перенесення мощей Святого Миколая, збудований у 1906 році. У центрі села знаходиться сільський стадіон, на якому відбуваються матчі за першість району з та інші спортивні заходи.