Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». Народ без мови не існує, отже, плекаючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу. Вчитель української мови та літератури Микитчин Л.В. провела відкриту виховну справу з учнями 9 класу, які відчули, що українську мову слід берегти, пишатися нею, завжди пам’ятаючи про її значення, про її рятівну, цілющу, відроджуючу силу.